У Варварівку прийшла вода

У Миколаєві реалізовано масштабний інфраструктурний проєкт, який забезпечить питною водою мікрорайон Варварівка. В подальшому, до централізованого водопостачання будуть під’єднані мікрорайони Велика Корениха та Мала Корениха.

Про будівництво такого водогону та дюкерного переходу розмови точилися не один десяток років. Однак здійснити задумане спромоглися лише цьогоріч.

5 листопада 2020 р. стало знаменною датою для Миколаєва – у Варварівку прийшла вода.

Урочисте включення фонтану, яке засвідчило появу централізованого водопостачання у цьому мікрорайоні міста, відбулося за участі міського голови Миколаєва Олександра Сєнкевича, директора КП «Миколаївводоканал» Бориса Дуденка, керівника Компанії «ВіК» Олександра Жака, робітників, які брали участь в реалізації цього проєкту та місцевих мешканців.

Керівник Компанії «ВіК» Олександр Жак.

«Сьогодні ми стали свідками історичної події. Це пуск води до Варварівки, – сказав Олександр Сєнкевич. – Невдовзі цей водогін забезпечить якісною та безпечною питною водою майже 20 тисяч мешканців нашого міста.

Мер Миколаєва Олександр Сєнкевич відкриває водопостачання Варварівки.

Наступні наші плани пов’язані з будівництвом у Варварівці очисних споруд та каналізаційних мереж. Ми вже готуємось розпочати підключення приватних будинків до водопровідної мережі».

Впродовж 2020 року за кошти міського та державного бюджетів та за підтримки Мінрегіону та Державного фонду регіонального розвитку в Миколаєві вдалося реалізувати інвестиційний проєкт з прокладання дюкеру через р. Південний Буг та будівництва магістральної кільцевої мережі водопостачання мікрорайону Варварівка продуктивністю 5,6 тис. кубометрів води на добу.

 

Будівництво дюкеру через Південний Буг

 

Перший проєкт з водопостачання мікрорайонів Варварівка, Велика Корениха та Мала Корениха був підготовлений 2009 року. Але вартість його реалізації на той час становила понад 25 млн. доларів, яких, звісно, у міському бюджеті не було.

Тож підприємство ТОВ «ВіК Проект» вирішило запропонувати альтернативне рішення: сучасне, надійне та технологічне. Фахівці проаналізували документацію, знайшли помилки та запропонували власну концепцію та нові проєктні рішення. Вартість будівництва системи водопостачання Варварівки вдалось знизити до 75 млн. гривень, що в еквіваленті становить приблизно 3 млн. доларів і у вісім разів дешевше за попередній проєкт. Нове будівництво передбачало прокладання дюкерного переходу через акваторію річки Південний Буг та спорудження понад 10 км магістральних мереж водопостачання мікрорайону Варварівка, які прокладаються відкритим способом.

До слова, значну частину робіт було виконано цьогоріч та восени минулого року. У Варварівці проклали 7,5 км магістрального водогону, встановили з півсотні колодязів. Роботам зі спорудження дюкеру передувало прокладання водогону від вул. Нікольської вздовж вул. Великої Морської до камери переключення на лівому березі річки, яку спорудили поряд з Південнобузьким мостом (неофіційна назва – Варварівський міст). Від цієї «точки» трубопровід розпочав шлях на правий берег Миколаєва.

Для прокладання дюкеру Компанія «ВіК» обрала технологію горизонтального направленого буріння та вітчизняні соекструдовані труби «Твінпласт» із захисною оболонкою PE 100 RC, діаметром 400 мм, SDR 17 (виробник ТОВ «Ельпласт-Львів»).

«Реалізація проєкту «Нове будівництво дюкеру через річку Південний Буг та магістральних мереж водопостачання мікрорайону Варварівка у м. Миколаєві» потребувала сміливих та технологічно вивірених рішень, – розповідає керівник Компанії «ВіК» Олександр Жак. – У цьому проєкті сконцентровано весь наш 15-річний досвід проєктування та будівництва трубопровідних мереж».

Робочу та резервну нитки підводного переходу по 1480 м кожна, зварники змонтували на правому березі, на площадці пляжу «Прибій». Готуючись до затягування, довгомірні ділянки трубопровідної мережі виклали на воду, а на лівому березі поруч з Варварівським мостом 25 серпня запрацював потужний комплекс горизонтального направленого буріння Tulsa Rig Iron HDR-160, з тяговим зусиллям 80 тонн.

Буріння вело спеціалізоване підприємство з прокладання підземних інженерних комунікацій ПрАТ «Транс- Вісмос».

Щоб подолати водну перешкоду, довелося виконати буріння на глибині понад 20 метрів: товща води на цій ділянці сягає майже 9 метрів, потім 8 метрів мулу, а ще потрібно було заглибитися в твердий грунт і «опуститися» нижче рівня дна на 1-1,5 метри.

Соекструдовані труби РЕ 100 RC  «Твінпласт» перед прокладанням дюкерного переходу.

Планувалося, що буріння свердловини під річкою Південний Буг триватиме місяць, але працювати довелось майже 3 місяці.

Роботи розпочали з прокладання пілотної свердловини. І вже на цьому етапі почали виникати неочікувані ситуації. Важкі ґрунти та складні умови прокладання несподівано доповнили проблеми, які спричинили багатометрові відкладення мулу. Він «глушив» сигнал і ускладнював позиціонування бурової головки. Прокладати трасу в «сліпих» зонах без локації було неможливо. Тож аби повсякчас витримувати траєкторію і коригувати бурову головку, довелося з човна визначати місце розташування бурової головки за допомогою системи локації DigiTrak. Оператор локаційної системи постійно контролював нову позицію, глибину й «кут атаки» бурильної головки, звіряв її місцезнаходження із запланованою траєкторією і, за потреби, корегував фактичну траєкторію буріння.

Показово, що під час буріння застосовувалася екологічно безпечна бентонітова суміш (дрібнодисперсна глина з різноманітними добавками).

Директор ТОВ «ВіК Проект» Єгор Бєдаков вважає, що застосування ГНБ дозволило мінімалізувати втручання в довкілля, адже не довелось розмивати мул та проводити заглиб лення трубопроводу в дно ріки з подальшим засипанням.

Наступним етапом стало розширення 200 мм пілотної свердловини за допомогою бурових головок до 400 мм, а на завершальному етапі до 600 мм. Протягування поліетиленової труби з лівого берега на правий відбувалося з тяговим зусиллям до 30 тонн.

Виконання таких робіт також потребувало філігранної майстерності: враховувався тип ґрунту, необхідні зусилля при розширенні й прокладанні трубопроводу, його діаметр, тип бурової рідини, можливості насосно-нагнітальної станції і т.п.

Завершальним етапом робіт з прокладання дюкеру стало підключення двох гілок підводної частини водогону до міської мережі водопостачання.

  

Основні етапи безтраншейного будівництва дюкерного переходу через Південний Буг.

Відтак у Миколаєві, поряд з єдиним в Україні мостом із горизонтальною системою розведення, з’явився модерний Варварівський дюкер. З-поміж вітчизняних дюкерів, які прокладені методом горизонтально направленого буріння, його вважають одним із найбільших та найдовших. Але головна його перевага більш «земна»: завдяки цьому проєкту вдалося створити об’єднану систему господарсько-питного водопостачання на лівому та правому березі міста. Показово, що при спорудженні мереж були застосовані сучасні вироби вітчизняних підприємств, які слугуватимуть мешканцям Миколаєва понад 50 років: надійні та довговічні соекструдовані труби з РЕ 100 RC (Компанія «Ельпласт») та поліетиленові фасонні деталі, демонтажні вставки виробництва ТОВ «Центр технології ВіК».

 

Прокладання інженерних мереж методом ГНБ

 

Буріння пілотної свердловини

Пілотне буріння (первинне проходження бурильної лопатки визначеною траєкторією) складається з таких етапів: початок буріння, виконання пілотної свердловини, вихід бурильної головки на поверхню землі в запланованій точці (прийомному котловані).

Поетапне розширення свердловини

При пілотному бурінні формується свердловина діаметром 75 - 225 мм (як правило, цього достатньо для прокладання комунікацій малих діаметрів). Для прокладання трубопровідних мереж великих діаметрів виконується розширення свердловини за допомогою протягування римера (розширювача) у зворотному керунку.

Прокладання трубопроводу

Розширення свердловини й укладання мережі, у більшості випадків, поєднується в одну операцію: за розширювачем встановлюється шарнір-вертлюг, який запобігає скручуванню трубопроводу.

Установка горизонтального направленого буріння Tulsa Rig Iron HDR-160.

Джерело: Олександр Курилюк, "Інженерні мережі з полімерних матеріалів" Випуск №42 2020р.